Логістична географія українського зерна: чому схід і центр торгують кукурудзою за різними цінами
На українському аграрному ринку спостерігається суттєвий ціновий дисонанс у сегменті фуражного зерна. Поки елеватори в центральних областях України пропонують за тонну кукурудзи близько 6500 гривень, східні регіони змушені задовольнятися значно скромнішими показниками — від 5500 до 5800 гривень. Така різниця, що подекуди сягає тисячі гривень на кожній тонні, продиктована зовсім не якісними характеристиками врожаю чи вмістом вологи. Ключовим фактором став так званий «логістичний податок» — відстань до західних кордонів та морських портів.
Для великих господарств, які оперують обсягами у 5 тисяч тонн і більше, географічне розташування перетворюється на фінансову пастку. Втрати таких підприємств лише через логістичне плече можуть становити від 3,5 до 5 мільйонів гривень потенційного доходу. Східні аграрії фактично сплачують за свою віддаленість від основних експортних хабів. Вартість залізничних тарифів, дефіцит вільного автотранспорту та складнощі з плануванням маршрутів через Дунайські порти змушують закупівельників закладати ці витрати у зниження вхідної ціни на зерно.
Великий врожай як виклик для інфраструктури
Ситуація загострюється на тлі прогнозів щодо валового збору кукурудзи, який цьогоріч може перевищити позначку у 30 мільйонів тонн. Масові жнива, що стартували у третій декаді вересня, обіцяють стати серйозним випробуванням для всієї транспортної мережі України. Цікавою особливістю поточного сезону є аномально суха погода. З одного боку, це дозволяє фермерам суттєво економити на послугах зерносушарок, але з іншого — створює ефект «вузького горла» на елеваторах. Зерно надходить з полів сухим і готовим до негайного відвантаження, що провокує одночасний колосальний тиск на залізницю та порти.
Історично український експорт кукурудзи завжди був циклічним, проте сучасні умови війни внесли свої корективи. До 2022 року основний потік зерна прямував через глибоководні порти Великої Одеси, що дозволяло нівелювати різницю в ціні між регіонами завдяки високій пропускній здатності моря. Сьогодні ж, коли логістика стала диверсифікованою і значна частина врожаю прямує до Європи суходолом, кожні сто кілометрів на схід стають критичними для рентабельності виробництва.
На міжнародних ринках портові котирування кукурудзи наразі тримаються в діапазоні 170–180 доларів за тонну. Проте аналітики попереджають: щойно ринок «захлинеться» від масової пропозиції нового врожаю, цінові рівні можуть піти донизу. Головним завданням для трейдерів та держави зараз стає координація перевезень, щоб не допустити колапсу на кордонах та елеваторних вузлах.
Варто зауважити, що внутрішній ринок переробки міг би стати певним запобіжником для східних областей. Розвиток тваринництва та виробництва біоетанолу безпосередньо в регіонах вирощування дозволив би аграріям не залежати від вартості перевезення зерна до портів. Проте реалізація таких стратегій потребує років інвестицій, тоді як питання збуту 30-мільйонного врожаю потрібно вирішувати вже сьогодні. Битва за рентабельність у цьому сезоні перемістилася з поля на залізничні колії та під’їзні шляхи до терміналів.
