За дев’ять місяців 2026 року фіскальні відрахування Групи «Метінвест» продемонстрували негативну динаміку, скоротившись на 6% порівняно з показниками минулого року. Загальна сума сплачених податків і зборів до бюджетів усіх рівнів склала 13 мільярдів гривень. Найбільш відчутне просідання зафіксовано за двома ключовими статтями: надходження від податку на додану вартість (ПДВ) впали на 36%, зупинившись на позначці 914 мільйонів гривень, а податок на прибуток скоротився на чверть — до 1 мільярда гривень. Ці цифри є тривожним сигналом для української економіки, адже гірничо-металургійний комплекс традиційно виступає базовим донором державного бюджету та забезпечує валютну стабільність країни.
## Виробництво під вогнем та логістичний зашморг
Головною причиною зниження показників стала ескалація бойових дій та цілеспрямовані атаки агресора на промислові потужності. Протягом осіннього періоду металургійні гіганти «Каметсталь» та «Запоріжсталь» зазнали серії масованих ударів. Лише за два місяці зафіксовано шість атак із використанням майже трьох десятків балістичних ракет, не враховуючи постійних нальотів дронів-камікадзе та використання керованих авіабомб. Прямі влучання змусили підприємства тимчасово призупинити роботу, що автоматично відобразилося на обсягах випуску продукції та, відповідно, на сумах податкових зобов’язань.
Окрім фізичного руйнування активів, галузь потерпає від хронічних проблем із вивозом готової продукції. Блокада глибоководних портів Чорного моря залишається головним чинником, що стримує експортний потенціал. Залізничні маршрути через західні кордони не здатні повноцінно замінити морські артерії через високу вартість логістики та обмежену пропускну здатність. Кожен зайвий долар у собівартості логістичного ланцюга робить українську сталь менш конкурентоспроможною на глобальному ринку. Історично українська металургія формувалася як експортоорієнтована галузь, де понад 80% продукції відправлялося за кордон. Сьогодні цей механізм працює на межі технічних можливостей.
## Внутрішні та зовнішні виклики для сталевого сектору
Ситуація ускладнюється не лише безпековими ризиками, а й регуляторним тиском всередині країни та на ринках Євросоюзу. Зростання тарифів на електроенергію та підвищення зборів за залізничні перевезення вимивають обігові кошти підприємств. Водночас на зовнішній арені українські виробники стикаються із жорстким протекціонізмом та впровадженням нових екологічних стандартів. Зокрема, йдеться про механізм транскордонного вуглецевого коригування (CBAM), який вимагає від компаній колосальних інвестицій у декарбонізацію виробництва, що в умовах війни виглядає майже неможливим завданням.
Генеральний директор «Метінвесту» Юрій Риженков наголошує, що галузь підійшла до критичної межі. За його словами, без активного втручання держави у питання деблокади портів та захисту інтересів виробників у Брюсселі, негативні тенденції лише посилюватимуться. Мова йде про перегляд квот на сталь та пом’якшення умов CBAM для України як для країни, що перебуває у стані війни.
Важливо розуміти ретроспективу: до повномасштабного вторгнення металургійний сектор забезпечував близько 10% ВВП України та третину валютної виручки. Втрата таких потужних промислових вузлів, як маріупольські комбінати, вже завдала непоправної шкоди галузі. Подальше падіння виробництва на підприємствах, що залишилися в підконтрольних містах, загрожує не лише бюджетними втратами, а й соціальною дестабілізацією у великих промислових центрах — Запоріжжі, Кривому Розі та Кам’янському. Якщо тенденція до скорочення платежів збережеться, держава ризикує втратити сталий ресурс для фінансування оборонних потреб.
