Сталевий зашморг: як прорахунки Єврокомісії загрожують українському експорту
Український металургійний сектор, який тривалий час залишався одним із ключових наповнювачів державного бюджету, опинився перед серйозним викликом через нову політику квотування Європейського Союзу. Як повідомляє видання Politico, механізм розрахунку безмитних лімітів на сталеву продукцію містить суттєві вади, що можуть призвести до драматичного скорочення української присутності на європейському ринку.
В основі проблеми лежить методологія, яку використала Європейська Комісія. Протягом 2022–2024 років обсяги поставок сталі з України до ЄС були вимушено низькими через початок повномасштабного вторгнення, руйнування логістичних ланцюгів та блокаду морських портів. Саме цей період було взято за базу для обчислення майбутніх квот. Водночас динамічне відновлення експорту у 2025 році, коли українські компанії змогли відвантажити до Європи 2,2 млн тонн продукції, європейські чиновники проігнорували.
У результаті Брюссель запропонував Києву пільгову квоту обсягом лише в 1 млн тонн. Це менше половини від фактичного експорту попереднього року. Така ситуація створює штучний дефіцит можливостей для українських виробників, які автоматично втрачають частку ринку на користь конкурентів з інших країн. Хоча офіційно нове законодавство ЄС декларує преференційне ставлення до України як до держави, що чинить опір військовій агресії, на практиці промисловий сектор зіткнувся з жорсткими обмеженнями.
Ціна статистичної помилки та соціальні ризики
Особливо критичною є ситуація в сегменті виробництва труб. Керівництво промислової компанії «Інтерпайп» прямо заявляє про наявність «статистичної помилки» у розрахунках Єврокомсії. Генеральний директор підприємства Лука Занотті підкреслює, що ліміти на безшовні труби встановлені на рівні, який на 30% нижчий за об’єктивно обґрунтований. За його словами, виправлення цієї технічної хиби очікується не раніше кінця третього кварталу 2026 року, що змушує бізнес працювати в умовах невизначеності протягом понад року.
Для України металургія — це не просто сухі цифри торговельного балансу. Це фундамент економічної стійкості прифронтових регіонів. Підприємства продовжують працювати під постійними обстрілами, забезпечуючи робочі місця для тисяч людей у Нікополі, Дніпрі, Кривому Розі та Запоріжжі. Обмеження експорту матиме прямий вплив на добробут цілих громад, які критично залежать від роботи сталеливарних гігантів. Соціальний ефект від недоотримання валютної виручки може бути не менш руйнівним, ніж безпосередні бойові дії.
Історично українська металургія завжди була об’єктом жорсткої конкуренції та антидемпінгових розслідувань у Європі. Проте після 24 лютого 2022 року ЄС пішов на безпрецедентний крок, призупинивши всі мита та квоти для підтримки української економіки. Новий регламент, що набуде чинності з 1 липня 2026 року, фактично повертає протекціоністські бар’єри.
Вага металургійного комплексу для стабільності держави залишається визначальною. Лише за минулий рік ця галузь сформувала понад 7% національного ВВП і забезпечила 6,4 млрд доларів валютних надходжень, що становить близько 15% від усього товарного експорту країни. Понад 1 млрд доларів податків, сплачених металургами, спрямовуються безпосередньо на фінансування оборонних потреб. Відтак, зменшення експортних потужностей удвічі, про яке попереджають експерти, стане відчутним ударом не лише по окремих олігархічних групах чи менеджменту компаній, а по всій фінансовій системі України, що перебуває у стані війни. Наразі Єврокомісія утримується від офіційних коментарів щодо ймовірного перегляду квот, попри запити журналістів.
