Стратегічний інвестор української титанової галузі, міжнародний холдинг NEQSOL Holding, окреслив ключові умови для подальшої експансії на внутрішньому ринку України. На тлі успішної приватизації «Об’єднаної гірничо-хімічної компанії» (тепер — UMCC Titanium), група розглядає можливість викупу ще одного важливого активу — Демурінського гірничо-збагачувального комбінату. Проте амбітні плани щодо розширення ресурсної бази напряму корелюють із готовністю держави реформувати систему експортного контролю та забезпечити стабільність регуляторного поля.
За словами СЕО NEQSOL Holding Рішада Алієва, питання участі в аукціоні з продажу «Демурінського ГЗК» залишається в активному порядку денному. Цей актив, що раніше належав російському олігарху Михайлу Шелкову та був націоналізований Україною у 2023 році, представляє значний інтерес як додаток до вже наявних потужностей Вільногірського та Іршанського комбінатів. Однак остаточне інвестиційне рішення стримується низкою критичних факторів: від бюрократичних бар’єрів до безпекових ризиків, зумовлених близькістю підприємства до зони бойових дій.
## Інвестиційний план та бар’єри державного регулювання
Наглядова рада холдингу вже затвердила першу частину масштабної програми модернізації UMCC Titanium обсягом 70 мільйонів доларів. Цей транш розрахований на два роки та має на меті технологічне оновлення виробничих ліній. Кінцева мета інвестора — вивести компанію на рівень беззбитковості до 2028 року. Проте старт цих вливань фактично заблокований через існуючий порядок експорту рутилового та цирконового концентратів.
Нинішня система отримання дозволів на вивезення продукції, що займає занадто багато часу, вже спричинила втрату близько 35 мільйонів доларів валютної виручки. Оскільки ці концентрати формують половину валової вартості продукції, затримки з відвантаженням роблять українську титанову сировину неконкурентоспроможною на ринках США та Євросоюзу. Інвестор прямо заявляє: без скасування надмірного експортного контролю реалізація інвестпрограми та участь у нових приватизаційних проєктах втрачають економічний сенс.
Ситуацію ускладнює й логістичний колапс. Традиційний морський шлях через порти Одеси наразі паралізований, а переорієнтація на залізничне сполучення з румунськими чи польськими портами здорожчує логістику в рази. За оцінками менеджменту, подальше зростання витрат на транспортування може повністю нівелювати маржинальність бізнесу, навіть за умови високої світової ціни на титан.
## Кадровий голод та виклики приватизаційного процесу
Окрім регуляторних та логістичних проблем, галузь зіткнулася з безпрецедентним дефіцитом кваліфікованих кадрів. На підприємствах холдингу мобілізовано понад 600 працівників із чотирьохтисячного колективу. Особливо гостро це відчувається на Вільногірському ГЗК, де через нестачу операторів простоює унікальна важка техніка, а керівники підрозділів змушені виконувати роботу рядових технічних фахівців. Недосконала система бронювання, яка вимагає скорочення лімітів після кожної мобілізації незаброньованого співробітника, створює замкнене коло, що загрожує повним зупиненням окремих виробничих ділянок.
Нагадаємо, що прихід NEQSOL Holding у титановий сектор став однією з найгучніших угод великої приватизації в Україні. Холдинг, власником якого є азербайджанський підприємець Насіб Гасанов, придбав ОГХК, що володіє найбільшими в Європі родовищами титано-ільменітових руд. До складу компанії входять Іршанський ГЗК, який спеціалізується на видобутку ільменіту, та Вільногірський ГЗК, що виробляє рутилові та цирконові концентрати.
У разі успішного вирішення питання з «Демурінським ГЗК», який очікує на торги у жовтні 2024 року, NEQSOL зможе створити замкнений та диверсифікований цикл виробництва. Демурінський актив, розташований на Вовчанському родовищі, є стратегічно важливим через високий вміст циркону, проте його інтеграція в структуру холдингу відбудеться лише за умови перегляду державою правил гри в експортній політиці.
