Українська кукурудза під тиском: чому падає експортна вартість та чого чекати фермерам
Світовий та внутрішній ринки зернових входять у фазу турбулентності, що безпосередньо позначається на цінових пропозиціях для українських аграріїв. Наразі в портах України спостерігається просідання експортних котирувань на кукурудзу. Головними чинниками такої динаміки стали зниження активності закупівель з боку великих трейдерів та традиційне для цього сезону завершення формування основних партій вантажів. Окрім того, на ринок тисне ситуація в країнах-імпортерах, зокрема в Туреччині, де стартувала кампанія зі збору власного збіжжя.
Протягом останнього тижня закупівельні ціни в Чорноморському регіоні втратили в середньому від 100 до 200 гривень на кожній тонні. На сьогодні реальні угоди з постачанням до глибоководних портів укладаються в межах 10,5–10,6 тис. грн/т (еквівалент 211–213 доларів за тонну). Ситуацію ускладнює й суміжний ринок фуражу: дешевша пшениця та ячмінь змушують експортерів переглядати вартість кукурудзи в бік зниження, щоб зберегти її конкурентність.
Особливу увагу аналітики звертають на турецький вектор. Туреччина тривалий час була одним із ключових споживачів української агропродукції, проте зараз країна активно переходить на власний ресурс. Поточні прогнози обіцяють турецьким фермерам високий валовий збір не лише пшениці, а й кукурудзи, що автоматично мінімізує потребу в зовнішніх закупівлях на найближчі місяці.
Кліматичні ризики в ЄС та конкуренція з Латинською Америкою
Попри негативний тренд всередині країни, глобальний ринок демонструє ознаки нервовості, що подекуди стримує обвал цін. Основним «бичачим» фактором виступає погода в Європі. Зокрема, Франція, яка є найбільшим виробником зерна в ЄС, потерпає від аномальної спеки. За свідченнями агентства FranceAgriMer, стан кукурудзяних полів у країні стрімко погіршується. Якщо на початку літа понад три чверті посівів вважалися зразковими, то сьогодні цей показник впав до критичних 58%. Це найгірший стан плантацій за останні тринадцять років, що вже спровокувало стрибок котирувань на біржі Euronext до рекордних рівнів поточного сезону.
Саме цей дефіцитний очікуваний баланс у Європі створює попит на український новий врожай. Європейські переробники намагаються застрахувати себе від нестачі сировини, укладаючи форвардні контракти на жовтень–грудень за ціною 210–215 доларів за тонну. Така активність є своєрідною «подушкою безпеки» для українського ринку, не даючи цінам впасти нижче собівартості.
Проте за океаном ситуація діаметрально протилежна. У Північній Америці, зокрема в ключових штатах «кукурудзяного поясу» США, умови для вегетації близькі до ідеальних. Близько 67% посівів перебувають у відмінному стані, що є вагомим підґрунтям для оптимістичних прогнозів і, відповідно, тисне на світові ціни зверху.
Водночас на глобальну арену виходять потужні гравці з Південної півкулі. У Бразилії триває масштабний збір другого врожаю «сафрінья», а Аргентина вже вийшла на ринок із агресивними ціновими пропозиціями. Протягом липня та серпня очікується значне нарощування відвантажень із латиноамериканських портів. Величезний обсяг пропозиції з Бразилії може потіснити українське зерно навіть на традиційних для нас ринках збуту.
Історично українська кукурудза завжди конкурувала з бразильською саме в цей період. Проте цьогоріч ситуація ускладнюється логістичними особливостями та зміною кліматичних поясів, що призводить до зміщення піків експорту. Якщо раніше вітчизняні фермери могли вичікувати кращу ціну до весни, то теперішня волатильність змушує діяти оперативніше, зважаючи на високу пропозицію дешевого зерна з Південної Америки та нестабільні врожаї в Європі. Отже, у найближчі тижні вектор українського експорту буде визначатися балансом між «посушливою» підтримкою з боку Франції та «рекордним» тиском з боку Бразилії та США.
