Німецька праворадикальна партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD) вибудовує стратегію повернення російських енергоресурсів на європейський ринок. За повідомленнями Reuters, представники політсили та довірена особа російського президента, очільник Російського фонду прямих інвестицій Кирило Дмитрієв, планують провести масштабну зустріч у 2027 році. Головна мета кулуарних домовленостей — реанімація постачань газу з РФ та обговорення технічного відновлення пошкоджених газогонів «Північний потік».
За попередніми даними, переговори можуть відбутися вже у березні 2027 року. З німецького боку ключовими фігурами виступають співголови AfD Аліса Вайдель та Тіно Хрупалла, які влітку 2026 року вкотре підтвердили свої лідерські позиції всередині партії. Джерела вказують на те, що зустріч розглядається як інструмент «геополітичного перезавантаження», однак її проведення ставлять у пряму залежність від наявності хоча б формальних мирних домовленостей між Москвою та Києвом.
Місцем проведення діалогу розглядають нейтральні або лояльні до обох сторін майданчики — Ізраїль, ОАЕ чи Індію. Цікаво, що організатори розраховували залучити до процесу і представників американського політикуму. Зокрема, згадувалися імена Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера, проте офіційний Вашингтон заперечує будь-яку участь цих осіб у підготовці зустрічі, наголошуючи, що вони навіть не отримували відповідних запрошень.
## Газовий реваншизм: мрії AfD проти європейських санкцій
Політична програма «Альтернативи для Німеччини» традиційно ґрунтується на критиці чинного уряду та вимогах відновити економічні зв’язки з Кремлем. Аліса Вайдель неодноразово заявляла, що відмова від дешевого російського газу є «актом економічного самогубства» для німецької промисловості. До 2022 року Німеччина критично залежала від ресурсів РФ: понад 50% блакитного палива та близько третини нафти надходили саме з російських родовищ.
Спроби AfD ініціювати відновлення «Північних потоків» виглядають як спроба повернути Німеччину в епоху енергетичного диктату Москви. Проте на заваді цим планам стоять не лише політичні переконання нинішнього канцлера Фрідріха Мерца, а й жорстка санкційна архітектура Євросоюзу.
Варто нагадати, що «Північний потік-1» та «Північний потік-2» зазнали значних руйнувань внаслідок вибухів у вересні 2022 року в Балтійському морі. Хоча одна з ниток «Північного потоку-2» теоретично залишається вцілілою, вона так і не була сертифікована, а її запуск заблокований на законодавчому рівні. Крім того, «Газпром» програв низку міжнародних судів, намагаючись стягнути кошти зі страховиків за пошкодження магістралей, що ще більше ускладнює будь-які перспективи відновлення.
## Економічні та правові бар’єри: чому повернення до статус-кво неможливе
Експертне середовище та енергетичні аналітики скептично оцінюють амбіції AfD. Навіть у разі успіху на федеральних виборах 2029 року, «Альтернатива» стикнеться з реальністю, де європейський ринок газу пройшов точку неповернення. По-перше, ринок ЄС структурно змінився: розвинена інфраструктура терміналів скрапленого природного газу (СПГ) дозволила замістити російські труби поставками зі США, Катару та Норвегії.
По-друге, правове поле Євросоюзу стало набагато жорсткішим. 18-й пакет санкцій, ухвалений у липні 2026 року, містить пряму та безстрокову заборону на будь-які операції з газопроводами системи «Північний потік». Щоб скасувати це обмеження, потрібна згода всіх 27 країн-членів ЄС. Досвід попередніх пакетів санкцій показує, що знайти такий консенсус у питаннях енергетичної безпеки фактично неможливо, особливо враховуючи позицію Польщі та країн Балтії.
Директор з досліджень DiXi Group Роман Ніцович зазначає, що до 2027-2029 років терміни чинних контрактів з «Газпромом» вичерпаються, а логістичні ланцюжки остаточно переорієнтуються. Російський газ сьогодні потрапляє до ЄС лише у вигляді СПГ через порти Франції чи Бельгії, де він змішується з іншими ресурсами, втрачаючи своє походження. Але прямий транзит через Україну припинено, а більшість ниток балтійських газогонів фізично неможливо експлуатувати без капітального будівництва з нуля.
Таким чином, ініціатива AfD виглядає швидше як передвиборчий маневр та спроба продемонструвати лояльність Кремлю, ніж як реальний план дій. Економічний стан самого «Газпрому», чиї акції на Московській біржі впали до двадцятирічного мінімуму, також не сприяє масштабним інвестиціям у відновлення зруйнованої інфраструктури. Проте для України ці кулуарні переговори є тривожним сигналом про поступову ерозію політичної єдності всередині Німеччини.
