Криза ліквідності в РФ: чому російські банки більше не можуть спонсорувати війну
Російська фінансова система опинилася у лещатах глибокого дефіциту ресурсів. На тлі безпрецедентного зростання видатків на утримання окупаційної армії та розширення військово-промислового комплексу, банківський сектор країни-агресорки зіткнувся з критичним браком вільної рублевої ліквідності. Це ставить під загрозу здатність Міністерства фінансів РФ фінансувати дефіцит бюджету через механізм внутрішніх запозичень.
Згідно з даними фінансового директора «Сбербанку» Тараса Скворцова, від початку 2024 року спостерігається масовий відтік капіталу з банківських рахунків — росіяни зняли готівки на суму близько 2 трлн рублів. За таких обставин банки змушені обирати між виконанням зобов’язань перед клієнтами, кредитуванням бізнесу та купівлею державних облігацій федеральної позики (ОФЗ). Вибір на користь останніх стає дедалі менш привабливим і фактично неможливим без прямого втручання Центрального банку.
Фінансова діра: військові витрати та збитки від держборгу
Спроби Кремля залатати бюджетні дірки коштом внутрішнього ринку наштовхнулися на жорстку реальність ринкових механізмів. У липні Мінфін РФ був змушений піти на радикальний крок — призупинити аукціони з продажу держборгу. Причиною стало різке обвалення цін на облігації та, як наслідок, стрімке зростання їхньої дохідності. Для банків, які раніше активно скуповували ці папери, ситуація обернулася колосальними збитками: негативна переоцінка портфелів уже коштувала сектору близько 200 млрд рублів.
Проблема поглиблюється тим, що апетити російської військової машини лише зростають. Якщо за перше півріччя дефіцит бюджету сягнув 5,7 трлн рублів, то прогнози на 2025–2026 роки виглядають ще похмурішими. Військові видатки можуть перевищити заплановані показники на додаткові 4–5 трлн рублів. За оцінками аналітиків «Газпромбанку», реальний дефіцит може скласти до 7,5 трлн рублів, що майже вдвічі більше за «оптимістичні» розрахунки уряду.
Варто зазначити, що подібна ситуація для російської економіки є симптомом хронічної хвороби. Історично стабільність рублевої системи трималася на експортних надходженнях від енергоносіїв. Проте в умовах санкційного тиску та ізоляції від західних ринків капіталу, внутрішній ресурс став єдиним джерелом виживання. Коли цей ресурс вичерпується, держава вдається до прихованої емісії: Центробанк РФ уже надав банкам понад 2,3 трлн рублів кредитів, а загальний борг фінустанов перед регулятором зріс до 6 трлн рублів.
Примара рецесії та податковий колапс
Окрім браку готівки, над російським бюджетом нависла загроза скорочення доходної частини. Російська економіка демонструє ознаки перегріву, спричиненого вливанням величезних сум у ВПК, що супроводжується рекордною інфляцією та дефіцитом робочої сили. Якщо ці фактори спровокують повноцінну рецесію, податкові надходження почнуть стрімко скорочуватися.
Зокрема, недоотримання ПДВ може скласти 600–800 млрд рублів. До цього додасться падіння надходжень від податку на прибуток підприємств цивільного сектору, які задихаються від високих відсоткових ставок, та податку на доходи фізичних осіб через імовірне скорочення реальних зарплат.
Ситуація змушує Кремль переходити до методів «адміністративного примусу». Уряд РФ уже відкрито звертається до державних банків із вимогою продовжувати викуповувати ОФЗ, попри збитковість цих операцій. Фактично, влада намагається перекласти тягар військових витрат безпосередньо на банківську систему, що в перспективі може призвести до системної кризи та втрати довіри населення до фінансових інституцій.
Таким чином, російська економіка входить у фазу «фінансового самоїдства», де для підтримки фронту доводиться жертвувати стійкістю банківського сектору та довгостроковою стабільністю національної валюти. Брак вільної ліквідності сьогодні — це лише перший сигнал про те, що внутрішні резерви для продовження агресії не є безмежними.
