Нові правила порятунку банків: як з 2027 року ФГВФО змінюватиме долю неплатоспроможних установ
Українська банківська система готується до масштабної трансформації процедур виведення проблемних фінустанов з ринку. З 3 січня 2027 року, згідно із законом №4962-IX, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) отримає суттєво розширений інструментарій для роботи з банками, які втратили капітал або ліквідність. Головна мета нововведень — мінімізувати кількість випадків повної ліквідації установ, віддаючи перевагу їхньому оздоровленню або передачі активів іншим гравцям ринку.
Наразі процедура врегулювання неплатоспроможності є досить лінійною. Фонд може або ліквідувати банк «з нуля», або продати його цілком, створити перехідну структуру чи використати механізм P&A (Purchase and Assumption) — передачу активів і зобов’язань стабільному банку. Проте чинне законодавство обмежує вибір лише одним із цих способів. Новації 2027 року знімають ці бар’єри, дозволяючи комбінувати різні інструменти одночасно.
Гнучкість для інвесторів та захист вкладників
Ключова зміна полягає у можливості залучення одразу кількох інвесторів до одного проблемного банку. Це означає, що ФГВФО зможе розділити «спадок» неплатоспроможної установи: наприклад, найбільш якісний кредитний портфель та зобов’язання перед вкладниками перейдуть до одного банку-покупця, а акції самої юридичної особи після очищення будуть продані іншому гравцеві.
Такий підхід відкриває нові перспективи для здорових банків, які прагнуть органічного зростання. Замість тривалого маркетингу та відкриття нових відділень, фінансова установа зможе одномоментно наростити клієнтську базу та активи, «підхопивши» частину бізнесу колег, що збанкрутували. Для держави та суспільства це означає зменшення навантаження на бюджет, адже чим більше активів перейде до нових власників, тим менше коштів знадобиться для прямих виплат вкладникам із резервів Фонду.
Окрім цього, закон передбачає збільшення термінів для проведення аудиту (due diligence) потенційними покупцями. Це критично важливий аспект, адже раніше стислі терміни часто відлякували серйозних інвесторів, які не встигали адекватно оцінити ризики та якість активів банку-банкрута. Тепер процедура відкритих конкурсів стане прозорішою та глибшою, що має стимулювати конкуренцію за проблемні активи.
Інструмент bail-in та європейський досвід урегулювання
Важливою частиною реформи є спрощення механізму bail-in. Цей інструмент передбачає, що за проблеми банку насамперед платять його власники та пов’язані особи. Зобов’язання перед ними можуть бути припинені або конвертовані в акції установи. Це дозволяє «очистити» баланс банку перед його продажем новому інвестору, не витрачаючи на це державні кошти.
Історично український банківський сектор пройшов через кілька хвиль очищення. Найбільш болючим був період 2014–2016 років, відомий як «банкопад», коли з ринку пішло понад 90 установ. Тоді більшість процедур завершувалися саме ліквідацією, що призводило до тривалих судових процесів та низького рівня повернення коштів кредиторам третьої та наступних черг. Впровадження комбінованих методів врегулювання наближає Україну до стандартів Європейського Союзу, зокрема до Директиви про відновлення та врегулювання банків (BRRD).
У ФГВФО наголошують, що нові правила дозволять перетворити процес виведення банку з ринку з «похоронів» фінустанови на операцію з її часткового порятунку. Вже сьогодні Фонд намагається застосовувати більш гнучкі підходи, як це було з кейсами «Мотор-Банку» та «Першого інвестиційного банку», де пріоритетом був пошук інвестора, а не розпродаж майна по частинах. Проте повноцінно цей механізм запрацює лише через два роки, коли всі учасники ринку та регулятор матимуть чітку законодавчу базу для складних угод.
Збільшення кількості успішних кейсів передачі активів замість ліквідації не лише збереже робочі місця та банківську інфраструктуру, а й підвищить загальну довіру населення до фінансового сектора. Вкладники розумітимуть, що навіть у разі проблем їхнього банку, вони можуть просто стати клієнтами іншої, більш стабільної установи без зайвих бюрократичних процедур отримання компенсацій.
