Економічна реальність країни-агресорки дедалі болючіше б’є по кишенях пересічних громадян, трансформуючи їхні споживчі звички та посилюючи відчуття соціальної незахищеності. Згідно з останніми статистичними даними, індекс споживчих настроїв у РФ обвалився до позначки 89,5 пункту. Це найнижчий показник із весни 2022 року, коли російський ринок переживав шок від першої хвилі масштабних міжнародних санкцій та виходу світових брендів. Нинішня рецесія настроїв свідчить про те, що ефект «звикання» до війни вичерпано, а накопичений запас міцності домогосподарств стрімко тане.
## Фінансове виснаження: росіяни проїдають заощадження та уникають банків
Одним із найбільш красномовних індикаторів системної кризи стало різке скорочення здатності росіян формувати фінансову подушку безпеки. Частка громадян, які мають змогу відкладати бодай якісь кошти, впала нижче психологічної межі у 50% і наразі становить лише 47,9%. Водночас третина опитаних прямо заявляє, що поточний економічний момент є абсолютно несприятливим для накопичення грошей. Такі песимістичні настрої зумовлені не лише інфляційним тиском, а й тотальною невідомістю щодо завтрашнього дня.
Криза довіри до банківської системи РФ перейшла у фазу активного відтоку капіталу. Тільки за червень мешканці федерації вивели з депозитів близько пів трильйона рублів. Примітно, що нові вклади, обсяг яких ледь сягнув 200 мільярдів рублів, не змогли покрити навіть нараховані банками відсотки. Це вказує на те, що населення віддає перевагу «готівці під матрацом» або негайному витрачанню коштів на товари першої необхідності, побоюючись заморожування рахунків чи подальшого знецінення національної валюти. Експертні оцінки підтверджують критичність ситуації: у першому кварталі реальні заощадження росіян скоротилися майже на третину, що є безпрецедентним показником для економіки, яка намагається демонструвати життєздатність у звітах Кремля.
## Економіка «секонд-хенду» та страх перед новою хвилею мобілізації
Зміна споживчої моделі найбільш яскраво проявилася на автомобільному ринку, який завжди вважався мірилом добробуту середнього класу. Через високу вартість нових авто та дефіцит західних запчастин росіяни масово переходять на вживану техніку. Сьогодні на кожну придбану нову машину припадає п’ять автівок з пробігом. При цьому парк стрімко старіє: частка відносно нових машин (до 5 років) скорочується, тоді як сегмент «автомобільного брухту» віком понад десять років вже становить понад 40% ринку. Така примітивізація споживання охоплює й інші сфери побуту, де вибір дешевшої альтернативи стає не питанням економії, а питанням виживання.
Окрім суто економічних чинників, на настрої населення тисне постійний очікуваний страх перед новою хвилею мобілізації. Військова економіка, яка поглинає ресурси країни, потребує не лише грошей, а й людського ресурсу. Чутки про можливий масовий призов після осінніх виборів до Держдуми стимулюють чергову хвилю еміграційних настроїв. Це вже відгукнулося на ринках сусідніх держав: наприклад, у Вірменії оренда житла за останні три місяці подорожчала на 30%. Це є прямим наслідком того, що платоспроможна частина російського суспільства знову шукає шляхи для виїзду, намагаючись уникнути участі у війні проти України.
Затяжна агресія та ізоляція призвели до того, що російська економіка фактично працює в режимі самопоїдання. Скорочення доходів, деградація споживчого ринку та соціальна апатія формують замкнене коло, з якого у пересічного жителя РФ залишається дедалі менше виходів. Статистика споживчих настроїв лише підкреслює глибину прірви між офіційною пропагандою про «імпортозаміщення» та реальним станом справ у гаманцях громадян.
