Для фінансування агресії проти України російська влада дедалі активніше застосовує механізми неформального оподаткування великого бізнесу. Як свідчать дані аналітичних звітів та публікації Reuters, так звані «добровільні внески» підприємців стали вагомим інструментом латання дірок у державному бюджеті РФ. На сьогодні ці надходження вже перевищили позначку в 1% від загального обсягу державних видатків країни-агресора. Без залучення цих коштів бюджетний дефіцит Росії ризикував сягнути критичних 3,4% ВВП, тоді як наразі його вдається утримувати в межах 3,2%, що у грошовому еквіваленті становить близько 7,3 трлн рублів (майже 87 млрд доларів).
## Податок на лояльність: як Кремль витискає мільярди
Фундамент цієї схеми було закладено ще у березні під час закритої зустрічі Володимира Путіна з представниками російського олігархату. Більшість присутніх на тому зібранні бізнесменів уже тривалий час перебувають під персональними санкціями Заходу, що робить їх повністю залежними від прихильності Кремля. За результатами цих перемовин, як згодом публічно хизувався російський диктатор, до скарбниці потекли «сотні мільярдів» рублів.
Офіційна версія Кремля, озвучена Дмитром Пєсковим, традиційно витримана в дусі «патріотичного альтруїзму». Речник стверджує, що ідея наповнення бюджету виходила від самих підприємців. Мовляв, один із неназваних мільярдерів висловив думку, що капітали, здобуті завдяки тісним зв’язкам із державою у 1990-х роках, сьогодні мають послужити спільній справі. Така риторика є фактичним визнанням повернення до практики «приватизації прибутків та націоналізації збитків», де бізнес стає заручником воєнних авантюр політичного керівництва.
У документації ці кошти проходять за статтею «добровільні надходження». Примітно, що цей специфічний фінансовий потік уже затьмарив доходи від офіційного податку на надприбутки корпорацій (так званий windfall tax), який свого часу боляче вдарив по металургійних гігантах та виробниках міндобрив. Це вказує на те, що неформальні домовленості стають ефективнішими за традиційне фіскальне законодавство.
## Націоналізація як інструмент воєнної економіки
Окрім прямих внесків, російський уряд розробляє стратегію довгострокового відчуження активів. У планах на 2026 рік закладено отримання щонайменше 385 млрд рублів від продажу майна, вилученого у приватних власників протягом останніх років. Хвиля деприватизації в Росії набуває системного характеру: під гаслами боротьби з корупцією та захисту стратегічних галузей від іноземного впливу, держава фактично перерозподіляє власність на користь лояльних до режиму структур.
Ці кроки є вимушеною реакцією на безпрецедентне зростання мілітарних апетитів. На 2024 рік у бюджеті РФ закладено колосальну частку видатків на «оборону» та силовий блок — близько 38% усіх витрат. Фактично кожна третя витрачена рубля спрямовується на війну або підтримку внутрішнього репресивного апарату.
Історично подібна модель «мобілізаційної економіки» вже неодноразово призводила до виснаження ресурсів країни. Поєднуючи примусову благодійність олігархів, конфіскацію активів та підготовку до підвищення податків для населення, Кремль намагається відтермінувати неминучий економічний спад. Однак така стратегія має високу ціну: інвестиційний клімат знищено, а бізнес-середовище трансформується у замкнену систему, де єдиним замовником і гарантом виживання залишається військова машина. На тлі санкційного тиску та ізоляції, подібні «добровільні внески» виглядають не як акт патріотизму, а як відкупна за можливість залишатися в межах системи, що стрімко дрейфує до тотальної централізації.
